Земля слізьми полита, вмита потом, кров’ю
хай не дістанеться проклятим ворогам.
О, ні! Віками молимося ми не тим Богам,
вони насаджені насильно… з нелюбов’ю.
Не того прийняли, пригріли вдома брата,
ужився «брат», встромив підступно брату ніж.
Славетним Витязям не стало роздоріж,
єдиний шлях віднині їх веде – до ката.
Моя стражденна і незламна, Україно,
знов ошукати твій народ не допусти.
Клич Українки, клич Шевченка ще не стих,
бо те, що незбориме – на віки нетлінне.
Підступні вороги в брехні не мають міри,
а їхня руйнівна стихія – над закон.
Ти ж, Україно, захищалась іспокон,
вернись до витоків своєї правди й віри.
Ти маєш і глибоке й надміцне коріння,
якщо впродовж століть безсилі вороги.
І хай історія вертає на круги,
в тобі триває волі праведне горіння.
30.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2024
автор: на манжетах вишиванки