Ти вже пройшов 6 років.
Вже маєш честь сказати «я - інтерн», бо ж то вже лікар.
Я - лікар. Чуєш??? Лікар я..
Звучить так просто, а на ділі?
Чи можеш ти сказати «було легко!» ?
Ні.. а важко? Задумався.. авжеж бо все інакше.
В нас все не як в людей.
Тобі повезло, не зламався.
Могло б все скластися трагічно, нічого так і не дізнавшись.
Бо не існує вже ідей.
Бо втрачене ми людство. Грубо?
Знаю. Проте нема вже тут когось щоб взяти на слабо,
Аби змінити цю халепу.
Голодні ігри вже не фільм, тут тільки ти або тебе.
Або ще можеш за копійки піти касиром в атб.
Елітою ми мали б бути,
Лишалось тільки вищу нам здобути..
прийшли як ті сліпі ми кошенята
В надії заробляти грошенята.
Переоцінили значно ми тоді масштаби
Бо після кіл тих аду ми всього-на-всього раби.
Владислава Андрушенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2024
автор: Владушка