ІДУТЬ НАЙКРАЩІ
( Пам'яті тих, в кого забрали життя за мову, за патріотизм )
Ідуть від нас найкращі защораз,
Бо дуже часто в ко́гось на заваді,
Вони немов більмо... іконостас,
Якого так торкнутися всі раді.
Але ж чому́ вони лякають тих,
Хто МОВУ зневажає і плюндрує?
Хто додає і горя, й бід, і лих,
Й на патріотів повсякчас чатує.
Коли ідуть - злітає пелена
З очей у тих, хто був і нашим, й - вашим,
Як вдуматись, то в - суті глибина,
Й потвора цей не може буть інакшим.
Тому́ ця глибина наводить страх,
Звичайне слово нелюдів лякає,
Дзвенить про мову слово навіть в снах,
За це найкращих ірод убиває.
Найкращого не бачать у житті,
З насмішкою на нього реагують,
А до́бра справа ж бо на висоті,
Тому́ і пастки людям цим лаштують.
Ідуть від нас найкращі... так, ідуть,
Ідуть і вже ніко́ли не вертають,
В житті проходять, мов по лезу путь,
І як пішли - всім очі відкривають.
22.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР