« Хтось, таки, має вичистити
авгієві конюшні мордору...»
Сентенція
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
а над Україною – сирени
виють серенадою війни.
Підвиває наше і собаче
як агітаційний апарат,
що з народу висунуте, наче,
і не засувається назад.
Гавкають на символи свободи
брехуни, злодії, лайдаки...
запасаємо вогонь і воду,
бо живі іще мертвечуки.
Маємо запаси повні відра,
і свічки готуємо щодня...
убиває не лернейська гідра,
а русо-азійська маячня.
Убивають цербери бульдога,
що розперезали пояси
за дешевий кусень ковбаси...
десь геракли збилися з дороги,
та на цій путі до перемоги
стоїмо, бо мусимо, єси.
ІІ
Стоїмо, але... кому на славу?
Метикує офісна шпана,
що заслуга їхня – це вина...
та не зупиняється лукавий,
поки дійде їм, яку державу
залишає по собі війна.
Віримо, у Бога є сокира,
плаха, де Він голови зітне
нині у плішивого вампіра,
далі – у фальшивого еміра
із Оману... осудіть мене,
ні за що, якщо я, окаянний,
не вбачаю, що за цю оману
кара Божа їх не омине.
ІІІ
Але є сміливі та уперті,
що не постояли за ціну,
як не є, а маємо померти –
це як вирок за чужу вину.
Ми були усякі... і не треба
міряти аршинами путі
до едему, де усі святі...
кожне виживає ради себе
і за того, що уже із неба
помагає іншим у житті.
Та не миряться нащадки Ноя,
бо нема ума у москаля...
...............................................
багатіє міфами земля,
щоб не переводились герої,
а захисники нової Трої
викурили гідру із кремля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2024
автор: I.Teрен