Застигну, буває, в картину німу,
Хоча це мені не властиво,
Застигну й дивуюся, віри не йму,
Яка ж ти до біса красива.
Розпінена хвиля, травневий бузок,
Свіча, що ніколи не гасне.
Усе в тобі, наче пастельний мазок,
До біса, до біса прекрасне.
Немов тебе скульптор із глини зліпив,
Немов тебе вимовив ритор.
Застигну й дивлюся, дивлюся без слів.
Ну що за диявольський витвір?
Солодка миттєвість, спонтанний інтим -
Отак-от покірно стояти.
Мовчи, я любуюсь, я вражений тим,
Яка ж ти до біса п*здата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2024
автор: Іван Блиндюк