Спекотний липень дихає вогнем,
Велике сонце котиться за поле.
Життя минає, мов скачу конем,
Від того бігу щось під серцем коле.
Втомились ноги бігти вдалину,
Та ще ступаю вперто і завзято,
Знайти надіюсь втрачену весну,
І то для мене буде, дійсно, свято.
Десь, там, де роси падають в траву,
Де хвилі човен на воді хитають,
У тім краю тебе я обійму
І пісню солов'ї нам заспівають.
За обрій сонце сіло відпочить,
Щербатий місяць з неба виглядає,
Село затихло,та душа не спить,
Вона щось знає і чогось чекає.
ID
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Віктор Гала