Я вікон у безвиході не виб'ю, —
безсиллям не смішитиму бабусь.
Оце візьму і все-таки не вип'ю,
а Бог розваже — може і не вп'юсь.
Гніздо лелече, мила серцю мекко,
пробач мені за прикре інтерв'ю:
кого там ще висиджує лелека?
Яке курча на голову мою?
Було вже і з ознаками на лобі,
було, що залітало з хижих веж...
Коли ж ти вже, лелеченько, у дзьобі
нарешті Українця принесеш?
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Олександр Таратайко