Я сьогодні зловила твій подих, прийдешня осене.
У ранковому протязі, у малахітових вітах,
Де ліниво свою безтурботність заплутало літо,
Притомившись із вітром в перині листків незношених.
В перестиглих плодах, захмеліле від соку винного,
Літо знати не хоче, що то не його турбота -
Позбивати з тернІв непривабливо кислу цноту,
І горіхи із туго зашитої одіжі вивільнить.
Прохолода торкнула плеча і ковзнула по вилицях.
Як незвідане щось до сих пір у мені відкрила.
Зачекай, золота! Ще не стало пташа на крила,
Те, що вдруге за літо у ластівок народилося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Горова Л.