Так сталося раптом, люди,
Нам душі покрила крига,
В серцях залиши́вся лютий,
Він давить, як чорна брила.
Немовби постали тіні,
Дерев тих сухих змарнілих,
Ми знаємо, звісно грішні,
А може це просто іспит?
Побачимо знову небо,
Блакитне... та ніби інше,
Все ж гостре пекельне лезо,
І горе... воно є вічне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: liza Bird