вона зупинитись хотіла
поли́шити світ без ідей,
від чорного і до білого
ще стільки шляхів і людей.
їй крила ламали - постійно,
заточували ножі.
казали - то не смертельно,
якщо надто гострі вони.
палили пергамент на книги,
змивали насиченість барв,
затоптували, не любили
і жертвою - на вівтар.
щодня плюндрували - та марно
прокльони доречні юрбі.
вона ж, попри все, виживала
і силу шукала в журбі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Лана Краска