Мов жук, у павутину
Свою вплела війна
Кожнісіньку людину
У нас. Украй страшна,
Важка. Вона триває
Ще, точиться, мина
І серце розриває.
Вся наша сторона
Від неї лиш страждає
Й позбутися її
Та ворогів жадає.
До нашої сім’ї
Уторглись, увірвались
Вони, одначе ми
Усі їх не злякались,
А боронить грудьми
Ми Україну стали,
Бо в нас вона одна.
Лихі часи настали.
Іде страшна війна.
Ми ж боремось щосили,
Щоб вороги наш край
Собі не підкорили
І щоби небокрай
Засяяв сонцем миру,
Пославши нам свою
Веселую та щиру
Усмішку. Ми в бою
Виборюємо волю,
Свободу, а також
Вкраїни світлу долю,
Щоб жити з нею. Тож
Нізащо не корімось,
Аби їх повернуть,
А з сил усіх борімось!
У них держави суть.
Євген Ковальчук, 06. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Євген Ковальчук