Єдина

Я  стараюсь  не  м'яти  траву,
Бо  ти  буквально  єдина
З  усіх  можливих  стежина
По  якій  за́вжди  впевнено  йду.

Я  стираю  з  тебе  пилюку,
Бо  ти  буквально  єдина
З  усіх  можливих  світлина,
Що  викликає  в  мене  усміх.

Я  твої  порізи  мережу,
Бо  ти  буквально  єдина
З  усіх  можливих  тканина,
Яка  рятує  від  пожежі.


Я  завше  почуваю  сум'яття,
Бо  ти  буквально  єдина
З  усіх  можливих  причина,
Чому  я  ще  люблю  це  життя.

І  я  не  заплющую  очі,
Бо  ти  буквально  єдина
З  усіх  можливих  людина,
Яку  завше  бачити  хочу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2024
автор: Химерний оповідач