Я сплю і не бачу снів,
Я йду і не знаю куди,
Не знаю чого б я хотів
Й де мої попутні вітри?
По течії мертвій пливу,
На берег не хочу я йти,
Я вже не люблю й не живу,
А сльози, як в серпні зірки.
Думки мої наче в пітьмі
І розум мій теж задрімав,
Давно вже живу я у сні
Чи ж варто вертатись у яв?
Проснутись не має вже сил
І сон цей – легке забуття.
Чи ж варто проснутись й пливти
До берега з ім’ям Життя?
По течії мертвій пливу
І дощ на очах замість сліз,
А може люблю я й живу?
І сон мій давно вже скінчивсь?
Вода у цій річці мутна
І небо таке ж височить,
І сонця давно вже нема,
І місяць зі мною вже спить.
Вставай! Я шепочу собі.
Вставайте! Волаю до вас.
Проснись! Я кажу і тобі
Благаю, проснутися час.
По течії мертвій пливу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101860
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2008
автор: Дмитро Вільха