Іду до себе на горнятко кави,
Бо дуже важко викроїть хвилин,
Завжди навколо невідкладні справи,
Прискорює частіше часу плин.
Іду до себе тихо на розмову,
Бо у думках буденності стоп-кадр,
А так хотілося сторінку чисту й нову,
А так хотілося, щоб спокій, мир і лад…
Іду до себе подивитись в очі,
У дзеркало, в якім малює час,
Змінились із дитячих на жіночі,
Із зморшками й сльозами без прикрас.
Іду до себе просто помовчати…
З роками не опало пір’я з крил?
Чи затісні для мрій життєві грати?
Чи вистачить стремління для вітрил?
Іду до себе днями і ночами,
Іду стежками в радості й печалі,
П’ю новий день маленькими ковтками,
Й шукаю ціль, щоб якось жити далі.
27.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2024
автор: Інна Рубан-Оленіч