///
Проростай квітко, сік бери
Із Землі бери, своєї землі
Із роду свого, сили напувай
Проростай квітко, проростай
Сили племені твого у тобі
Молитвами всотані, міцні
Сонцем огріті твоїх ланів
Плекані спокоєм медових снів
Проростай квітко у душі
Там, де немає журби
Де немає стріл ворогів
Проклять липких і жалів
Сходить воля твоя свята
Не тримає зло твоє життя
Твоє трепетне сховане від усіх
За тобою шлях не горить
Як співають пісні орачі
Як тихо моляться сівачі
Чистим словом і ти проростай
Молитви читай, в голос читай
Тягнеться стежкою твоє життя
Пильним шляхом мовиш ім'я
Проростай квітко та йди
До Богом простеленої мети...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2024
автор: Андрій Толіч