Коли проходиш ти крізь мене,
Мені ледь подих загортає.
Від твоїх слів, усмішки й поцілунку,
Який ми довго так чекали.
Але ця мить прозорою й холодною здалась,
Немов на камінь наступивши, схаменувсь,
Ти розумієш – метнувся вітер з-за високої гори,
Яка тоді ледь смертю огорнулась.
Пройшли роки і ми зустрілись,
Наче вернулися птахи із теплих країв.
Нам стало солодко та затишно у тому гаї,
Який нас врятував від вовків та лютих зграї.
Нам затишно і тихо, спокій на душі обігріває.
Лиш нам бракує шуму, одного звуку, який ми
Все життя чекали. Засумувавши, згодом розуміли,
Що це лиш сон нездійсненої мрії,
Який тривав із-за великої надії.
11.12.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький