Скількох іще покладемо дітей?
Лягає осінь інеєм у коси
І проростає зрілістю в мені,
Сльозою очі мимоволі зросить
За тим, хто вже поліг у цій війні.
Думками світ щоразу обіймаю:
Чому війна? За що вона у нас?
Молитву щиро вкотре промовляю:
«Прости нас, Боже, Крим верни й Донбас!
За них дівчата й юнаки безвусі
Дочасно одягають сивину,
Лишивши свої коледжі і вузи,
Воюють, адже долі на кону
І України, й їх, і їх родини,
Пішли, аби ворожу рать спинить,
Щоб гідність неньки вберегти й дитини.
Не всі живими вернуться вони…
І біль безжально розриває груди:
Скількох іще покладемо дітей,
Як і у вісімнадцятім у Крутах,
Де й досі небо кровію цвіте!»
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2024
автор: Ганна Верес