Кохання то найгірше що може бути...
Пройшли роки , а я не можу її забути...
Ніщо не помагає , ні ліки , ні психолог
Ні спиртне... Це кохання що зародилося в школі..
Зробить мене довіку нещасним рабом...
Я ладен на все заради неї...
Тому що без неї не можу...
Пройшло стільки часу...
Ціла вічність... А я досі люблю...
Не можу її забути... Тому так страждаю...
Ні храм не поможе ні синагога...
Молився на неї як на Бога...
Вона зробила мене самим нещасним
Як же я її ненавиджу пекельно, бо люблю!
Підкажіть ! Як її забути ? Або поринути в пекло з висоти... Я не можу без неї.. Моя душа повільно стає сатанинською...
А тій дівчині байдуже чи я живий чи лежу в землі .. Скажіть люди чи є шанс наприклад на контракт з потойбіччям ? Моя душа і кохання то є одне... А життя таке швидкоплинне ..
Я не можу без неї ... Без неї моє життя нічого не вартує...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2024
автор: Ростислав Мельничук