Ти не рвись, душа моя,
В лоно неземне, де висі –
Не простий є тут твій шлях,
Не випереджай все ж мислі
Про політ, аж вище гір
Та з охватом горизонту,
Чутність давню ще з тих пір,
Як відчув Небесний контур.
Отче наш, так мовчазний,
Ти звалив турбот на плечі,
Космосу придав мотив –
Й нас ведеш крізь колотнечі.
Дай же всім любові й сил,
Щоб позбулись егоїзму,
Щоби кожен завершив
Стадію антагонізму.
Щоб Планета, до кінця
Відчувала рівновагу;
Скринька мудрості Творця,
Стала людям до наснаги.
В'ячеслав Шикалович
30.07.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2024
автор: Променистий менестрель