Хай панує розмай

Поміж  хмар  в  вишині  сонця  лик
Шле  проміння  неспішно  на  землю.
Пахне  пряно,  цвіте  базилік,
Поруч  в  грядочці  кущики  перцю.

Огірочки,  квасоля  й  буряк,
Помідори  і  морква,  й  петрушка.  
Причаївся  між  них  й  пастернак,
Поруч  впала  рожева  пелюстка.

То  із  лугу  вітрець,  жартома,
Роздягнув  квіточки  до  осердя.
А  прохати  його  щось  дарма  -
Він  не  знає,  що  є  милосердя.

В  кукурудзі  шумить  вже  бідак,
Пригинає  бадилля  додолу.
В  картоплинні  лягає  навзнак,  
Притихає,  й  знов  чинить  крамолу.

Трусить  яблука  рясні  в  садку
І  медову,  смачнющу  ще  грушку.
До  малини  летить  нашвидку,
Та  втрапляє  дівчаті  під  блузку.

З  несподіванки  йойкнула  та,
Засміялась  небавом  іскристо.
Що  дається  в  житті  -  неспроста,
На  душі  тільки  б  хороше  й  чисто.

Попри  все,  хай  панує  розмай,
Боже  слово,  любов  та  повага.
Хай  збирається  гарний  врожай,
І  у  тілі  життєва  наснага.  

30.07.24
світлина:  Валентина  Ланевич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2024
автор: Валентина Ланевич