Душа стала темною як ніч,
Неначе лукавий приготував піч..
Невже таке буває кохання?
Що приносить лише страждання...
Душа стала темрявою...
Вона ніколи не буде моєю...
Стан страшний
Немовби весь світ ужасний...
Без неї немає життя...
Немовби закрита книга буття..
Сатана приготував багаття ...
Де взяти завзяття ?
Щоб просто жити
Або хоча би дружити...
Вона відчуває себе королевою!
А я ніби за кліткою сталевою...
Невже так можна любити ?
Щоб душу свою погубити...
Не лікує час і відстань...
Почуття умоляю відстань...
Лиш обраним дається шанс заключити контракт з потойбіччям ...
У когось ангели за плечами...
А хтось плаче віршами...
Душа моя страждає як від меча
Перед іконами горить свіча...
Я не можу її забути...
А їй байдуже , тій що зруйнувала життя...
Підемо разом на багаття
Бо без тебе не буде життя.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2024
автор: Ростислав Мельничук