Серпню,
даруй небосхилу рясні зорепади,
вітрисько уже не шукає де ро́си,
пожухлий листочку, тримайся, не падай,
ще буде злетіти достатньо спокуси
у білі тумани осіннього ранку,
надихатись пахощів першого диму,
який дідуганом присяде на ґанку,
де місяць у небі пливе пілігримом
і птаха співає зворушливу пісню,
тебе не стікає ще й перша третина,
спинися, благаю, лиши щось на після…
як визріє сонечком кетяг калини.
01.08.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2024
автор: Микола Соболь