СЕРПОЖНИЧКА

Божого  Нового  рочку
одягла  
небесним  і  земним
золотом
шиту
короткими  дощами  вмиту
пахучу  ряднинну  сорочку
Восьма  панночка
Серпожничка
у  котрої  
кожна  тонконіжка  —
у  сніпок-сніпки
а  з  них  —  пухкенька  копичка
і  не  одна
а  тисяч  тисячі
з  котрих  будуть  
дідухи
кошички
та  
калачі
а  паняночка
поверх  того  злота
вдягнула  маринарку
по  якій
політичкою  
повзли-вилися
кавуни
гарбузи  і  дині
господарі  і  господині
що  
жодного  разу  не  озирнулися
а  лише  вперед  дивилися
цвітом-плодом  
завилися
соком-солодом  ділилися
поряд  з  ними
гарячо-живими
червоніють
підв'язано  застрічковані
помідорки  й  перчини
що
теплої  днини
тягнуться  до  зросту  кукурудзи  жовтозубої
солоденької
всіма  бажаної  
і  любої
що
на  городі
грядці  чи  полі
біля  сусідки  квасолі
з  весни  оселилася
росла  та  грілася
і  тільки  Серпнем
зупинилася
а  то  б  і  далі
до  неба  п'ялася
початками  наливалася
з  саду
що  
городу  позаду
за  нею  спостерігають
синьоокі  сливи
наче  небесні  зливи
закольорували  весь  простір
між  зелених  листочків
і
кличуть-зовуть
до  себе
людських  донечок  і  синочків
аби  в  козуб  до  них  
впасти
кісточками  витріснути
і  до  каструлі
а  з  неї
в  шклянні  слоїчки
як  ті  бистрі  річечки
до  льоху
а  там  
собою  
всі  полички  закласти
тай  виноград
гронам  якого  кожен  рад
вигойдується  соковитими
кульками-близнюками
що
буцаються  голівками
та  
труться  боками
а  до  них
усміхаються
бархатисті  чорнобривці
і
пишні  красолі
ховаючись  
під  флоксів  парасолі
та  під
кучері  айстрів
що  залили  своїми  кольорами
всі  клумби-кайстри
й
тільки
бульбоцибульні
колосовидні
на  красу  та  кольори  завидні  
оксамитові  гладіолуси
під  промінням  гордовито  мліють
про  краплинки  дощу  мріють
і  лише  соняхи
незважають  на  спеку
близьку  
чи  далеку
красою  дивують
всіх  годують
від  комашки  до  людини
а  ще  
лиликів  нічних
на  ковіньках-стеблах  міцних
та
листках  жовтих  осяйних
вигойдують
колискові  співаючи
насінинами  мелодію  граючи
а
як  настане  час
для  них  
і  
для  нас
чорнооко  вдивлятимуться  в  чорнозем
шукаючи  та  слухаючи
колосочків  пісню-трем
бо  за  ними  
їхня  черга  —
панує  Альфа-
Омега  
пора  свята
Жнива...



Марія  Дребіт



01.08.2024                                    Португалія



малюнок  авторки  у  ші

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2024
автор: VIRUYU