Своя земля то - найрідніше,
В душі з любов'ю і теплом,
Присвячую їй прозу й вірші,
Ділюся щирістю й добром.
Вона це - Альфа і Омега,
Початок в ній і зміст життя,
Для неї прихилила б небо,
Це рідна ненька - я ж дитя!
Дивлюсь на зорі, літнє небо,
До перших півнів їх рахую,
Немов зіницю бережу я,
Всі спогади в душі для себе.
Вона завжди зустріне радо,
Додому нас з країв далеких,
Вертаємось в ці зорепади,
Так, наче, з вирію лелеки.
У ріднім домі найтепліше:
В Бога за пазухою ми,
Любові віддаваймо більше
І залишаймося Людьми.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2024
автор: синяк