Іду до себе... неподоланне
Долаю, ковтком смакую життя.
Не терпе знов душа, несказанно
В даль рветься, шле усмішку в майбуття.
Іду до себе... взнати б чи варто:
Наповнитись чимось до краю аж?
А в чому певні взяти лиш старти?
Чи стану комусь світлий мов пейзаж ..
Іду до себе... та дай же, Боже,
Не втратити те, що горить в мені!
Втрачати сутність все ж є негоже...
До себе... кругом все як у вісні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2024
автор: Анжела Волкова