Коли кохання розквітло
Життя частіш скидається на потяг,
Що мчить із пункту «А» до пукту «Б»,
І іншого не буде уже потім.
Ти ж пасажиром бачиш в нім себе.
Коли літа у осінь подались,
А в літі ще не зібрані покоси,
Чи ж треба відкладати на колись
Ті почуття, що чисті, ніби роси?
Чи варто ставить заборони знак,
Коли в душі кохання ледь розквітло,
А ти в житті його іще й не знав,
Як і того, ще скільки буде віку.
Тож зупинись і дай покосам лад –
В житті усе робитись має вчасно –
Допоки не почався листопад,
Аби не почуватися нещасним.
Можливо, це останній уже шанс.
Не дай дощам покоси ті залити.
Най заспіває так твоя душа
Ту пісню лебедину, як молитву.
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2024
автор: Ганна Верес