Студенну воду пю джерел
Я Богу щиро вдячний
Природа немов карамель
Дратує дим табачний
Вдихну повітря, я живу
Моя земля - моя країна
Пшеницю, жито тут я жну
Чомусь зажурена калина
Стоїть невісткою сумна
На грона пурпурові
Упала тягарем війна
Кров прижилась на скронях
Ізранена, все ж чепурна
Плоди мов краплі крові
Її дістала теж війна
Вже й посивіли скроні
Ридає зливою, одна
Дитина - він єдина
За ним і журиться вона
Бо ж не повернеш сина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2024
автор: tosikosan