Усе має свій час , свою цінну, вартість,
Нічого вічного немає на цій землі.
Не всім пощастить - зустріти осінь, старість,
І не всім дано - бачити сонечко в імлі.
Кожна пора року красива на землі,
День міняє ніч, сонце - місяць, ясні зорі.
Помирають усі - великі та малі,
Кораблі тонуть на дно у широкім морі.
Є час народжувати, є час любити,
Є час для думок, мрій, праці та відпочинку.
Є час для молитви, а є час творити...
Є час любити, та для вічного спочинку.
Вимірюється у часі - наше життя,
Є пори року - весна, літо осінь, зима.
З пелюшок виростає на ноги дитя....
І вчиться жити, трудиться у поті чола.
А Господь, дав нам свободу, божу волю,
Щоб кожен по своєму уму, цей світ творив.
Щоб сівач сіяв зерно, мав хліба вволю -
Збудував хату, посадив сад - Бога хвалив.
На все свій час і на землі божа воля ,
І кожен несе на Голгофу свій важкий хрест.
Для кожного пише книгу життя - доля,
В кожного своя висота і свій Еверест.
Кожне деревце по своєму красиве,
І людям віддає, як квітка свою красу.,
Родить плодів стільки дерево вродливе -
Скільки набере сили, в землі зіп'є росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2024
автор: Чайківчанка