Вони ідуть… у вічність
Ідуть митці не в небуття – у вічність,
Аби потомкам освятити шлях,
Сніжком обняти землю рідну в січні,
Житами заврунитися в полях,
Будить громами весни й сонну землю,
Про волю нагадати зайвий раз
Засіяти у душі правди зерна,
Навчити цінувати мудрість фраз.
Ідуть вони дорогами святими,
Де гідний слід минулих поколінь.
Їх кроки не були тоді простими,
Бо першими вставали із колін.
Вони ідуть колонами у вічність,
Аби звільнити молоді цей шлях,
Щоб ті дивились совісті у вічі
Перемагати вміли власний страх.
4.02.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2024
автор: Ганна Верес