Те що я розгледів у тобі

Займає?..не  зрозуміти  одразу..
через  витвори  думок  -  усе  стелять,  
а  може  небезпечно?  
Та  серце  видає,  
бʼє  -  забʼє  мене  до  смерті..
Нишпорив  щоб  тихо  на  крок  
приблизитись  до  неї  непомітно.
Та  її  особливий  парфум  навпротивагу  повітрю..
Робив  із  мене  казна-що..
прихильником  її  тіла,  
йой  без  образ  -  душі  її  тіла)
Я  марив  нею!  Що  манило  мене  
до  неї  не  аби  як,  і  це  все  вона!
Тендітна  і  мала,  а  яка  усмішка  
привітна  така  солодка  і  пʼянка,  
ще  цілованою  не  була..  мною!
І  от  знову  доведеш  ти  мене  до  краю..
..позує  для  фото  -  неодмінно  я  з  нею  хочу,  
жити  це  життя!
І  моя  німа  зашифрована  мова,  все  за  своє,
а  як  —  можлива  відмова?  
Закляк,  не  має  руху!
Слова  загаяться,  прошу-“не  треба!”  
Заради  бога!
І  моя  надмірна  пересторога,  ось  і  все..
Ланцюг  зірвало,  понесло..  прокляття  хтиве!
Зіштовхнулися  погляди  зненацька  таки
споріднених  душ,  іскринок  очей  яких  ніяк  
не  притаїти,  де  там  були  стільки  часу,
виглядати  їх?
Даруйте,  дівчино!  [  і  моя  зухвалість  ]
Ще  б  пак  вичерпав  себе,  на  останок!
Таке  приземисте,  -  “а  я  вас  знаю!?”PFF
Виявився  нікчемний  підхід  подумках:
що  заслаб,  на  тобі  лиця  немає  брате?
Ти  ж  не  вивезеш  це..
Закортіло  вскочити  в  халепу?
Негаразди  все  за  своє  -  відьїбіться  вже!
Бачте  так  ніяково  вийшло  підійти,  що
відняло  набуте  та  до  цього  не  відчуте  
світосприйняття  мов  загубився  я!
Поглинули  почуття  коли  незграбно  
притулився  до  її  запʼястя  ненароком,  
що  стало  для  неї  втішним  шоком.
Знітилася  одначе,  а  як  же  інакше!
Наскочив  так  нахабно  і  впритул..
Змушені  вагання  відступили  наче?
Як  на  мене,  Її  вуста  прагнули  волі  пригоді
і  я  тут  якраз  при  нагоді  вдивлявся  в  них..
Поцілуємося  бо  пощезне  мить?
Почав  тягнутися  до  неї,  як  раптом  -
штурхнула  мене  так  неясно?
Незрозуміло  і  так  прекрасно  її  рука,
сягнула  моєї  душі  які  приємності,
скажи?!)  Взяв  за  руку  поцілувавши.
І  посмішка  її  розосередила  мої  дні.
Чоловіче  що  ви  коїте,  збавте  обертів!
Задати  обертів?  (сміюсь)
Облиш  не  дай  занудитись  прошу!
Я  так  довго  шукав  саме  таку!
Наполягає  схаменутися  втупу.
Не  вірить  в  казку  не  святу.
Я  зайшов  в  твоє  життя  саме  так,
от  діти  бачите  який  ***  -  скажу  їм,
як  зустрів  їхню  матусю  не  просту..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2024
автор: evolau