[i]« Нікого не чекає
перша пристань...»[/i]
Ясновидець
Вертає у минуле
одна щаслива мить,
аби ми не забули,
що час, таки, летить.
І тьохкає серденько...
гадаємо, – [i]коли
раденькі, що... маленькі
ми іноді були? [/i]
І нині є ще вибір,
але єдиний раз,
коли четвертий вимір
уже чекає нас.
І може, на погості
пізнаємо оті –
у викривлений простір
польоти і путі,
де на перерві часу,
заради майбуття
вивчає темна маса
теорії буття:
усталені закони
і ветхий Заповіт,
корпускули-фотони
і неосяжний світ...
все на своєму місці:
нулі і одиниці
існують не дарма –
мізерії великій
кінцевої зупинки
у вічності нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: I.Teрен