На Спаса день – як з конопель Пилип,
Змалів, бо тягне ніч на себе ковдру.
Як альфа і омега світ немовби.
Думки, думки… І кожна – наче схлип…
Прошепочу вітальне журавлю:
У мандри лаштуватись після Спасу.
Я ж вірю: ти появою загасиш
Мій смуток…Тож – і небо прихилю.
Немов зіницю ока берегла,
Жила ти, як за пазухою в Бога –
Змела війна дитинство босоноге,
Бажання-мрії спалені дотла.
Думки, думки… Щодня вони, як рій:
Їх кожна передумує усоте:
«Сусід Петро дав мед на свято в сотах,
А ти – сама у далечі чужій…»
Йде серпень в осінь… Зріє виноград…
На Україні – знову бездощів’я,
Щоночі не спимо до перших пі́внів:
Чи в цьому році стрінемось? Навряд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Білоозерянська Чайка