І біль і сором. Маю гріх
За все життя, що накопичив
Мов у саду старий горіх
Що дещо сам, що запозичив
У чому гріх? Бо геть не можна
Судить людину - Божа справа
Є у святині огорожа
Є божий захист, переправа
Навіщо ж власне засудив?
І не одного, тих багато
На власний розсуд, був мотив
Сестер і друзів, навіть тата
Тепер я каюсь. Геть прозрів
Життя так склалося, я чемно
Вже ніби овоч що дозрів,
Прилюдно каюсь, не таємно
Прости мене, Всевишній Бог!
Пробачте осуд і образи
Прийміть мій щирий діалог
Я намагаюсь, скласти пазли
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: tosikosan