[i]Своєю дорогою литись у засвіт...
[/i]
Якщо тільки є, куди знову і знов повертати...
Сонце сідає, покинуте зовні вогнем.
Ти можеш летіти і милістю тиші згорати,
Можеш мовчати у відповідь волі імен.
Руки - обіймами, наче незміряні дати.
Руки в кишенях, мовби сталеве лото.
Серце холоне, аби якнайглибше чекати,
Йому надаремне, йому до пори... все одно...
І тягнуться промені колом і жито-лозою,
У тьмі пробиваються, наче байдужа весна.
Зміряні думи навічно лиша́ться з тобою.
Якби ж тільки серце, що лине, та все ж не зверта...
29.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Сара Ґоллард