Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя...
Гнеться явір, верба гнеться:
Гілля опускає,
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим - біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком.
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла:
Молода дружина,
А ромашка ніжно - біла
То його дитина.
Та на жаль давно нема вже:
І батька й дружини,
А ромашки ніжно - білі
Я щовесни сію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: геометрія