Згадалося літо й ті бусинки – роси,
І згадалася кохана у травиці боса…
Наша спільна тайна, вишня - диво із див !
Згадалося, як вечорами до неї ходив.
Пам’ятаю квіти й ягоди червоні
Ті, що ти так ніжно збирав у мої долоні...
Нашу тайну – вишеньку, в літні вечори
Й ту зірку - чарівницю, що миготіла згори.
Нам би повернутися під чарівну вишню...
Вона б нагадала про любов - жагу колишню.
Жаль, немає вишні… Зі садочка й хати
Залишилося відро та димар коцюбатий…
В. Ф .-30. 07. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Веселенька Дачниця