-Привіт мій друже! Як пройшов твій день?
- А що вже вечір? Я і непомітив
Ніби ще вчора чув я сміх дітей,
Будильник на роботу вранці кликав.
-А зараз дні змішались в голові,
І числа календар перекидають.
Сирени звук, мов півні на горі,
До тями кожен раз мене вертають.
-Неначе тільки снідати сідав,
А вже вечеряти он місяць закликає.
Відро води замість обіду випивав,
Бо сонце, мов сказилося, палає.
-Пігулок жменю вже приготував,
Від серця, тиску, цукру і тривоги.
-Аби спокійну ніч Господь послав,
Бо вранці знов чекають нас дороги.
-Раніш розмови були не такі,
Не тільки в нас, а взагалі, між люди.
-Чи то старі стаємо, чи слабкі.
Ще й світло вимикають он повсюди.
-Хоч в телефонній книзі місць нема,
Багато номерів давно завмерли.
-В моєму теж такі, що зокрема,
Хоча живі, але для мене вмерли.
-Спасибі друже за розмову, час,
Що виділив мені для спілкування.
За вогник дружби в серці, що не згас,
Всім рідним передай мої вітання.
3.08.24р. Олександр Степан .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Степан Олександр