Нема страху, та є тривоги
За рідний край, його поля,
Ранкові росяні дороги,
Стебло, що тільки що звелося,
За те, що мріялось та не збулося,
За тих, хто жив, ще жити буде,
За те тепер, що не зрослося,
І через те, що гинуть люди
За не понюшку навіть тютюну,
А через те, що цар благий віддався галюну.
03.08.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Ростислав Сердешний