Віттям вербовим вплітаюся в тебе.
Плечі твої – неприступна скала.
Губи – по тілу, – і птахою небу
Всю без останку себе віддала.
Віттям вербовим, гнучкою лозою,
Білим від сонця річковим піском –
Стали єдиним на хвильку з тобою.
Небо привітно ясніло обом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Оксана Дністран