В моєму серденьку журба,
Тому що йде ще боротьба,
Тому що точиться війна
Украй жорстока та страшна
.
У нашім рідному краю.
Без краплі співчуття, жалю
Його плюндрують вороги.
Зима. Навкруг лежать сніги.
Земля, яка під ними спить,
Від вибухів ракет двигтить.
Весь край в палкім вогні пала.
Війна, якую привела
Росія, точиться ден -ніч.
Зіткнулись з нею віч-на-ві́ч
Ми з вами. Вкрай важкий цей час,
Одначе сила є у нас.
Ми боремося всі щосил.
Мине війна, і небосхил
Знов стане мирним. Будем ми
Усі щасливими людьми,
Немов у справжньому раю,
Вік жити в рідному краю,
Бо вже війни не буде ввік.
Адже вона мине навік,
Немов її і не було.
Розіб’ється, неначе скло,
Вона, немов сірник, згорить
Ущент, мов куля, пролетить
Навіки вже, а мирний час
Настане й буде завжди в нас.
Євген Ковальчук, 07. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Євген Ковальчук