Коли закінчиться війна, той смарагдовий дим зніяковілої водиці?

Коли  закінчиться  війна,  той  смарагдовий  дим  зніяковілої  водиці?
Коли  закінчиться  гроза  тих  градів,  що  стріляли  звідусіль  в  солдат,
Створили  коло  катастроф  в  путах  батьківських  сліз:  «Як  далі  жити?..»

Коли  закінчиться  політ-ярмо,  з  якого  депутат  не  може  вирватися  із  пут  корупції,
Та,  створюючи  єдино-гласне  «ТАК»,
У  зал  засідань  приходить  час  бажань  та  неутримань  лав  дискусій.

Дискутуючи-б’ючись,  свободу  слова  кожній  людині  гарантує  Конституція  держави,
Та,  вирішуючи  головні  питання,
Депутати  в  своїх  кріслах  створюють  облаву,

Що  в  залі  тих  засідань,  де  відбувались  історичні  радощі-події,
Принесли  пута  катастроф-нещасть,  
Які  лягли  на  плечі  бідним  людям  в  інституції  Вкраїні.

Гарантом  виступає  Президент,  який  дарує  щастя  кожній  особистості  віднині.
Щоб  люди  не  зазнали  смертних  втрат,
Однак,  те  лихо  нас  спіткає  і  понині.

Бажаючи  змінити  час,  ми  молимось  про  те,  
Щоб  лихо  повсякчасно  оминуло  нас.
А  щастя  лиш  всміхалось,  сподіваючись  на  те,

Що  зміниться  політ-світогляд,
Запанує  мир  і  затишок  в  країні
На  чолі  гаранта  –  голови  держави.

*  Присвячується  військовим  подіям  2014-2015  рр.,  які  відбуваються  на  Сході  України  (АТО)

25.01.2015      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький