[i]Зрозуміти - дечому програти...
[/i]
Насилу пізнаю твою незалежану тишу,
Насилу зрівняю увінчану даллю журбу.
Дикими квітами затінок тільки й залишу...
Ти не пове́рнешся... в надто безвільну імлу...
Білі тенета зіллються із парою моря,
Наймані рими якось тендітно зійду́ть.
Почути б себе, коли дихає витоком доля!..
Почути б як віяні, віяні сіллю, підуть.
І якось омріяно лунними сходами жити...
Стихнуть мінори, щойно заб'ється вода.
Вірністю ночі усе б до малого спалити:
Прірви заввічні, поверхня ж... занадто тривка...
02.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Сара Ґоллард