Прим’яти сонцем висушені трави,
І скласти у маленький оберіг.
Зібратись до вечірньої заграви,
Віддатись нескінченності доріг,
Покластися на досвід волонтерів,
На милість Божу, на вкраїнську ніч…
Не бачити вгорі гелікоптерів,
А поряд – вкрай утомлених облич…
Там десь чекає нас нова оселя,
Де часто не здригається земля…
А зараз – гнати думи невеселі.
Довкруг – пожежі, вирви і поля…
Пробач, руїна, наша рідна хата,
В душі, у серці незборимий щем…
Лиш оберегом з нами – рута, м’ята,
Волошки, та любисток з чебрецем…
04.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: Ірина Лівобережна