Відлітають на зиму у вирій птахи,
Навесні повертають до рідного краю,
Де зелені луги, ліси й береги,
Там затишні гніздечка їх завжди чекають.
На чужині немало й вкраїнців тепер
І коли повертатимуться - невідомо,
Бо знайшли там притулок для себе й дітей
І не кожен захоче приїхать додому,
Де розбомблені хати, подвір"я й сади,
Із затишних осель не лишилось нічого.
Починати спочатку таку відбудову -
То під силу не всім - літнім та молодим.
Ті приїдуть сюди, де родились й росли,
Котрі люблять як матір свою Україну,
Для яких вона в цілому світі єдина,
Докладуть всіх зусиль, щоб сади знов цвіли.
І біліли у них чепурненькі хати,
До яких споришами стелилась стежина.
Але спершу зробімо усе я і ти,
Щоби вільною й мирною була Вкраїна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський