- Доле моя, доле! Усміхнись до мене.
Дивлюсь в твоє личко, а ти є сумна.
І чую у відповідь гірке:
- Війна.
- Доле моя, доле! В тобі ясні ранки,
матусина ласка, садок у цвіту.
І знов тихий шепіт:
- Руїнами йду.
- Доле моя, доле! Дозріло вже жито,
лелека крилатий під хмари летить.
І стогін нестерпний тривожить:
- Болить...
Невже нема Мудрості в світі такої,
щоб лютеє зло це змогла зупинить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: Надія Башинська