Грози
– А знаєш ти, як пахнуть літні грози,
Що забрели у веселковий рай,
А ти стоїш у нього на порозі,
Де купол неба в кольорах заграв?
А знаєш, звідки запахи ті в грозах,
Коли долини в білім молоці,
Обняті маревом умиті лози
І впиті трунком сивих цебреців?
А чув ти, як гуркочуть пізні грози,
Що будять землю всю і небеса?
І все у них на повному серйозі.
Здається, хтось планету колиса.
– Я добре знаю, як регочуть грози,
Коли розплавить спека стиглий лан,
Лежать жита тоді в незвичній позі,
Бо град пройшов і серцю біль послав.
23.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: Ганна Верес