ЙОГО НЕМАЄ
Його не стало...
Кажуть час лікує.
Та з часом чомусь дужче ще болить.
Він не обійме вже... Не поцілує...
Той біль,у серці,полум'ям горить.
Його немає...
Як же надоїло
Ранками сушити подушки ...
І життя вже стало чорно-білим
Без його надійної руки.
Великий Боже!
Подаруй їй силу.
Дай їй надію і свого тепла.
Ти бачиш сам, вона його любила.
Любов свою до нього зберегла.
Його нема...
Зболівшись душа хоче
Аби було все зовсім навпаки.
Самотність виїдає дні і ночі.
Серце обезкровлюють думки.
Чому все так?
Чи скаже хто? Чи знає?
Чому сьогодні гинуть на війні?
Чому невинних просто убивають?
Поплатиться за це хтось, або ні?
Його нема...
Кому від цього добре?
Кого від того радість в груди б'є?
О,Боже милий! Зупини це горе!
Нехай живе те все що є твоє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2024
автор: Малиновый Рай