***
Простуєш містом – бабах, бабах, -
ворожі дрони, а чи ракети.
Іх ППО наше нищить нах**!
А ти складаєш свої «куплети».
Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Ідеш тривожна, спішиш під сонцем.
На небі Бог є, комусь Аллах...
Всевишній – віриш – є охоронцем
твого земного долання меж,
коли додому ще сотні метрів…
Я добіжу. Мій коханий – теж.
І навіть квіти – тяжкі та щедрі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2024
автор: Надія Позняк