Вітаю! Знов з надією приходжу,
Що от сьогодні… Але знову – «ні»…
Мій любий «випадковий перехожий»
Знов не помітив, що душа – в вогні.
З-за хмари сонце, як каблучка срібна,
Викочується, та не зігріва…
І каменем шугають, непотрібні,
В холодну воду ластівки-слова…
Я їх плекала, їм давала крила,
Від забуття, негоди берегла!
Твого мовчання непоборна брила
У складках вуст, як вирок, залягла.
Зігрій мене, допоки ще витаю
В туманному чеканні черговім!…
Бо завтра – чуєш? – скажеш ти «Вітаю!»
А я тобі мовчанням відповім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2024
автор: Ірина Лівобережна