* * *
Як в давнину – те ж небо плаче,
і сонця промені в вікні.
В житті – все бачиться інакше,
пульсує час набатом війн.
Отруту розбрату підносить,
передає із уст в уста.
Смерть урожай нестямно косить,
світ некерованим постав.
Він, наче гойдалка бравади:
обойма зла і блок добра.
Скажіть мені, – є Бог, насправді?..
Чи інтелекту вдала гра?
Комусь же вигідно й корисно
завжди безправний песиміст.
Тому і Біблія зумисно
не розкриває справжній зміст.
Хтось люд згуртовує в отари,
живе в напрузі сущий світ.
Церкви віками сіють чвари –
хрипить в конвульсіях «Завіт»...
Є і під снігом сила волі
життя зачати від нуля.
Наш Бог – Ярило на роздоллі,
нехай цвіте під ним земля.
20.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2024
автор: на манжетах вишиванки